Iнфанта



Категории Микола Вороний ()Ў ./ 10 Клас ()Ў ../../SCHOOL/10class/

Оригинал Рiзьблю свiй сон... От нiби вчора ми  Зiйшлись, — i стрiча та жива. На землю тканками прозорими Лягли осiннi дерева.   Акордами промiннострунними День хвилював i тихо гас. Над килимами вогнелунними Венера кинула алмаз.   У завивалi мрiйно тканому  Дрiмала синя далечiнь, —  I от на обрiï туманному Замиготiла ваша тiнь.   Дзвiнкою чорною сильветою Вона упала на емаль, А поза нею вуалетою Стелився попелястий жаль.   Ви йшли як сон, як мiт укоханий. Що виринає з тьми столiть. Вiтали вас — мiй дух сполоханий.  Рум'яне сяйво i блакить.   Бринiли в серцi домiнантою Чуття побожноï хвали, Коли величною iнфантою  Ви поуз мене перейшли.   Ви усмiхнулись яснозоряно Холодним полиском очей —  I я схилився упокорено, Дiткнутий лезом двох мечей.   Освячений, в солодкiй муцi я Був по той бiк добра i зла... А надi мною Революцiя  В червонiй загравi пливла.   Коментар У поезiï Iнфанта поет М. Вороний розмiрковує над враженням, яке справила на нього старовинна картина пiд такою ж назвою. Твiр починається романтичною пейзажною картиною, в якiй багато авторських неологiзмiв, створених його поетичною уявою (промiннострунними, мрiйнотканому, вогнелунними). З чуттям побожноï хвали лiричний герой оспiвує жiночу красу, що, виринувши iз глибини столiть, залишилася вiчною й нетлiнною. А свiт продовжує жити, у ньому є завжди два мечi — добро та зло, i це слiд сприймати як належне. Червоний колiр полотна нагадав поетовi червонi заграви революцiï.

Метки Iнфанта, МИКОЛА ВОРОНИЙ, УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА 10-х РОКIВ XX СТ., Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА 10-х РОКIВ XX СТ, УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА, 10-х РОКIВ, XX СТ, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
Iнфанта